Шановні батьки!

Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини. 
Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ -У НАШИХ РУКАХ!

    Як часто нам бракує часу для того, щоб поспілкуватися з нашими дітьми, іноді ми навіть не знаємо, з ким товаришують діти, де вони проводять свій вільний час, чим захоплюються. При розмові батьки іноді кажуть, що немає спільної теми для бесіди, так як сучасним дітям більш подобається спілкуватися з однолітками чи з комп’ютером.

Але є одна тема, яка турбує абсолютно всіх, це безпека власного життя та здоров’я. Наводити приклади про жахливі наслідки байдужого ставлення до особистої безпеки не має сенсу, тому що кожного дня така інформація лунає по телевізору, в газетах. Шановні батьки, щоб з Вами чи з Вашими дітьми не трапилося лиха, прислухайтеся до наших порад.
   Не забувайте, відправляючи дітей на вулицю чи залишаючи їх самих удома, нагадати їм про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим  не вчинити чогось протиправного. Не давайте дітям великі суми грошей, золоті речі, не купуйте дорогі мобільні телефони.
   Увечері не дозволяйте дітям ходить поодинці. Якщо вони пізно повертаються додому,  нехай попросять знайомих, друзів супроводити їх. Постійно говоріть їм, якщо ви йдете пішки у вечірню годину, попросіть дорослого, якому ви довіряєте, провести вас; якщо вам необхідно застосувати якісь доступні індивідуальні засоби захисту (наприклад, газовий балончик), тримайте його в руці або в зручній кишені.
   Плануйте свій маршрут освітленими місцями, уникайте парків, скверів, подвір'я, підозрілих місць і галасливих компаній; прикрийте прикраси, цінні речі, а краще зніміть їх; не заходьте в під'їзд або в ліфт разом із незнайомцями, почекайте людей, що викликають довіру, наприклад, пару похилого віку.
   Нікуди не йдіть з незнайомцями, якими б привабливими не були їх запрошення – у кіно, у кафе, покататися на каруселях, машинах, подивитися якусь тварину.
   Не вживайте алкоголь або наркотики! Помічено, що ті, хто вживає алкоголь, наркотики, дуже часто потрапляють у сумнівну компанію і стають жертвами своїх же знайомих чи співучасниками злочинів.
Якщо ви почули на вулиці кроки за спиною або побачили підозрілу особу, яка йде назустріч вам – прискорте темп, перейдіть декілька разів на іншій бік вулиці, поверніть.
   Якщо хтось переслідує вас – не панікуйте: перейдіть на біг, прямуйте до будинків або людних, освітлених місць, кричіть: "Допоможіть, або Пожежа!" На такі крики швидше виглянуть мешканці. Можна навіть розбити скло або забігти в під'їзд і подзвонити в двері.
   Завжди повідомляйте батькам, де ви перебуватимете та коли плануєте повернутися додому.
Якщо хтось наздогнав вас, а допомогти нікому, то в цій ситуації тримайтеся спокійно. Пам'ятайте, що інстинкт збереження життя підкаже вам, як діяти.
   На вимогу віддати гаманця ліпше спокійно це зробити, щоб не провокувати агресивних дій з боку злочинця.
Намагайтесь уважно розглянути злочинця, а потім, за першої ж можливості, повідомте в міліцію про напад.
Але якщо з Вами вже трапилась неприємна пригода, розкажіть про це батькам та повідомте до міліції по телефону чи зверніться з  письмовою заявою.
   Допомагайте одне одному. Багато осіб стали жертвою злочинів через страх або байдужість перехожих.

УКРЕПЛЯЕМ ЗДОРОВЬЕ ДЕТЕЙ!               

        Все мы хотим, чтобы наши дети росли здоровыми и крепкими.

Начинать «работать» в этом направлении следует уже с первых дней жизни малыша. Очень важно правильно подобрать нагрузки на маленький организм и грамотно их дозировать, придерживаясь принципа «золотой середины», – в этом случае вы будете избавлены впоследствии от множества «сюрпризов» в виде бесконечных детских болячек.

Закаливание – это система специальной тренировки организма, в том числе процессов терморегуляции, с использованием естественных факторов природы (воздух, вода, солнечные лучи). Это делается для того, чтобы расширить возможности приспособления человеческого организма к постоянно меняющимся температурным условиям.

Для нормального функционирования организма всегда должен поддерживаться температурный баланс. Это значит, что при любых внешних воздействиях температура тела должна оставаться на постоянном уровне. 

Терморегуляцию организма совершенствуют различные тренировки.

Повысить защитные силы организма и его адаптационные возможности, выработать индивидуальные реакции на холод или тепло несложно. Это делается по такому же принципу, как и наращивание возможностей мышц или памяти: регулярные тренировки и постепенное возрастание нагрузок. Совокупность тренировок в данном случае и называется закаливанием.

Закаливание оказывает общеукрепляющее действие на организм, улучшает кровообращение, нормализует обмен веществ, уменьшает число простудных заболеваний в пять раз, а в отдельных случаях почти полностью исключает их возникновение, а также способствует повышению физической и умственной работоспособности.

Закаливание организма должно проводиться систематически изо дня в день и в течение всего года независимо от погодных условий и без длительных перерывов. Лучше всего, если использование закаливающих процедур будет закреплено в режиме дня. Тогда у ребенка вырабатывается определённая стереотипная реакция на применяемый раздражитель. Перерывы в закаливании снижают приобретённую организмом устойчивость к температурным воздействиям. Так, проведение закаливающих процедур в течение двух-трёх месяцев, а затем их прекращение приводит к тому, что в течение пяти-семи дней малыш возвращается к тому состоянию, какое у него было до начала процедур. Поэтому закаливающие процедуры должны быть постоянными и                проводиться в течение всей жизни.

Противопоказаний для закаливания нет. В случае появления признаков заболевания закаливание временно прекращают. После выздоровления, через одну-две недели, его возобновляют с начального периода.

Чтобы процесс закаливания проходил гладко, необходимо соблюдать определенные правила.

•  Проводите закаливающие процедуры в любое время года и без перерывов.

•  Постепенно увеличивайте силу раздражающего воздействия (воздуха, воды, солнца)

•  Учитывайте возрастные и индивидуальные особенности ребенка.

•  Закаливающие процедуры должны сопровождаться положительными эмоциями ребенка.

•  Нарушение этих правил приводит к отсутствию положительного эффекта от закаливающих процедур, а иногда и к истощению адаптационных возможностей организма. Показателями правильного проведения закаливания и его положительных результатов являются: крепкий сон, хороший аппетит, хорошая прибавка в весе, бодрость малыша и т.д.

Закаливание детей можно условно разделить на два режима.

Первый режим – это начальный период закаливания, в котором происходит становление тепловой устойчивости организма.

Второй режим – поддерживающий период, в котором за счет регулярности занятий сохраняется приобретённая готовность ребёнка воспринимать температурные и другие воздействия внешней среды без функциональных нарушений.

Во время первого режима закаливающие нагрузки увеличиваются соответственно схеме выбранных методов закаливания, во время второго они могут колебаться соответственно времени года.

Закаливающие мероприятия подразделяются на общие и специальные. 

К общим относятся:

•  правильный режим дня

•  рациональное питание

•  воздушные ванны

•  прогулки с малышом в любую погоду в соответствующей сезону одежде

•  посещение бассейна для  малышей или занятия плаванием в домашней ванне.

      Уже эти мероприятия создают условия для правильного развития детского

       организма. 

                                        К специальным мероприятиям относятся:

•  закаливание воздухом (воздушные ванны)

•  солнцем (солнечные ванны)

•  водой (водные процедуры).

Дети очень чувствительны к недостатку свежего воздуха.          

Находясь, длительное время в плохо проветриваемых помещениях, они становятся вялыми, раздражительными, у них нарушается сон, снижается аппетит.

Насморк не является противопоказанием для прогулок.

Нужно только предварительно прочистить нос.

Умеренные дозы ультрафиолетового облучения :

активизируют биохимические процессы в клетках,

•  ускоряют рост и заживление тканей организма,
•  повышают сопротивляемость к инфекциям,
•  стимулируют работу эндокринной и нервной систем.
•  Под воздействием солнечных лучей образуется витамин D в коже, который не попадает в организм с пищей.

Водное закаливание оказывает более сильное воздействие на организм, чем воздушные ванны. Это связано с тем, что теплопроводность воды в 30 раз выше, чем воздуха.

    Водные процедуры делятся на

    традиционные и нетрадиционные

   (интенсивные).

Методика водного закаливания зависит от возраста ребенка. Можно вносить элемент закаливания в обычные водные процедуры - умывание, подмывание, купание.

Общие ванны – Ежедневное  купание при температуре воды 36-37C в течение 5 минут, затем обливание водой 34-36C .

•  Душ  (можно применять детям с полутора лет)–  оказывает более сильное воздействие на организм, чем обливание, так как кроме температуры воды, действуют еще и механические раздражители.

•  Длительность процедуры до 1,5 мин. Температура воды и ее снижение – как при общем обливании.

Приучать  ребенка к холоду нужно постепенно. В противном случае закаливание может стать причиной не повышения, а, наоборот, подавления иммунной активности организма. 

Практически все врачи, занимающиеся вопросами закаливания детей раннего возраста, считают, что купание в ледяной воде малышам противопоказано.     

Перейти от традиционного к интенсивному закаливанию ребенка вам помогут контрастные ножные ванны, контрастное обтирание, контрастный душ, сауна и русская баня с трех-четырех лет.

У здоровых детей заканчивают процедуру холодной водой, а у ослабленных – горячей.

Внимание – не обливайте холодные ноги малыша холодной водой!

В проведении закаливающих процедур есть одно очень важное условие – никогда не перегибайте палку. 

Не старайтесь, чтобы ваш малыш был «самым закаленным» из своих сверстников, не пытайтесь действовать «с опережением графика» - когда речь идет о здоровье, излишняя поспешность недопустима. 

Лучше строго соблюдать все рекомендации врачей и действовать медленно, но верно. 

До певного віку - дитина пізнає, відчуває, оцінює і транслює себе через інформацію, отриману з фізичного світу.

А цей світ, що її оточує. Причому іграшки, речі, батьки для малюка - це продовження його самого. Згадайте свою реакцію, коли вашій дитині було декілька місяців і хтось намагався взяти її на руки. Правда, перший неусвідомлений жест і реакція "Не чіпайте. Моє". І це не просто інстинкт захисту дитинча.

Для мами дитина - частина її самої.

Коли у дитини хочуть взяти щось для неї значиме, вона сприймає це як замах. Як ви відреагуєте, якщо хтось захоче забрати у вас ніс або палець? А якщо дорослий продовжує наполягати і вмовляти дитину, щоб щось цінне ("моє") віддала, то, можливо, цей дорослий більше любить сусідського Петю або молодшу сестру Катю.

Жадібність - це не природна для людини якість. Як правило, вона закріплена або спровокована поведінкою дорослих, насамперед нерозумінням. Малюк починає відчувати себе "поганим", а чому - не розуміє. Він врешті-решт може віддати цю іграшку просто для того, щоб виглядати краще. Де ж тут виховний ефект? Важливо пам'ятати, що дитяча жадібність - це прояв так званого "територіального інстинкту". Де іграшки малюка - кордони його території і його самого. Причому кордон - це і ті іграшки (в пісочниці, наприклад), якими зараз малюк не грає.

Що ж робити?

По-перше, визнавати право малюка на його власність. Питаючи дозволу на те, щоб взяти будь-який предмет, ми не просто профілактично працюємо з "жадібністю ", але і підтримуємо відчуття самоцінності дитини. Щоб потім його не потрібно було компенсувати хворобами, агресивною поведінкою або "жаднюгами". Коли малюк ділиться, має сенс говорити не "який ти хороший", а "мені приємно, що ти вмієш ділитися".

Чи правда, приємно доставляти комусь радість?". Потрібно грати з дитиною у рольові ігри, сценки, в яких іграшки-персонажі діляться один з одним. Якщо у дитини вже почався "напад жадібності", ваше завдання - емоційно не втягнутися. Не піддатися спокусі дивитися на реакцію сусідів або знайомих по пісочниці матусь. Ви спокійно збираєте іграшки. Спокійно берете малюка за руку і йдете до дому. А по дорозі спокійно можете без критики поговорити про ситуацію.

"Спалахи жадібності" виявляються, як правило, у самі невідповідні моменти. Наприклад, під час прийому гостей. Їх можна запобігти, заздалегідь поговоривши з малюком і заховавши саме для нього цінне і "недоторканне" в недоступне для гостей місце. При цьому потрібно обговорити і те, якими книжками та іграшками можна буде грати. І закріпити цю домовленість в пам'яті дитини, трохи погравши цими "дозволеними" іграшками.

Що можна робити для профілактики спалахів власництва? Згадайте, як ви не дозволяли дитині малювати на шпалерах або лаяли за розкидані іграшки. У перекладі з "дитячої" мови - ви не дозволяли йому розширити свій простір або просто заявити про себе. Чим менше у дитини "своєї зони", тим частіше ви будете чути: "Не дам!".

Я часто рекомендую малювання в несподіваних місцях - наприклад, на аркушах, на холодильнику, розвішування дитячих малюнків у квартирі, що теж, до речі, сприяє підвищенню самооцінки і почуття значимості у дитини.

Можна робити відбитки долонь. Зараз з'явилися нетоксичні фарби саме для малювання ручками і на ручках. Такі ігри, як змальовування та розмальовування долоньок, - завжди радість. Тільки користуйтеся клейонками або газетками, щоб потім гра не перетворилася на джерело стресу. Важливо також заздалегідь домовитися з дитиною про те, хто буде прибирати.

Батькам важливо пам'ятати, що будь-яка з нашої дорослої, точки зору неадекватна поведінка дитини - просто сигнал, доступний для його віку, прохання про допомогу. Наше завдання - ці сигнали розшифрувати. І наша любов до малюка - найкращий помічник.

ЛЕТО - УДИВИТЕЛЬНАЯ ПОРА!!!!

          Чем пахнет лето? Спелой земляникой, скошенной травой. Много у  лета запахов и красок.

       Лето - долгожданная пора отпусков, туристических походов, веселых и шумных загородных прогулок! Тысячи электричек, автобусов, трамваев каждый выходной день повезут сотни тысяч людей прочь от асфальтовых улиц, на берега рек, озер, в леса и рощи. Повезут любителей купаться, собирать грибы и ягоды, бродить по тенистым тропинкам. Природа щедра, на всех хватит у нее солнца, света, шелеста листвы, лесной прохлады, цените эту щедрость, будьте сами милосердны к доброму и беззащитному зеленому миру!

       Не рви охапками цветы, не топчите без пощады скромные кустики земляники, не ломайте ветки деревьев, ведь совсем не обязательно увозить с собой лесную добычу.

        Разве мало того, что вы увезете воспоминание о прекрасном дне, легкий загар, запас бодрости и новых сил?!

              Жизнь ребенка в семье всегда должна находиться под постоянным вниманием                  воспитателя детского сада. Нужно стремиться к единой линии воспитания          умственных и нравственных качеств дошкольника в детском саду и семье. Особое внимание педагог должен уделять тому, как ребенок проводит дома выходной день. Если в выходной день ребенок будет видеть озабоченные лица родителей и все ту же будничную обстановку, у него не возникнет желания о чем-либо рассказать близким, поделиться с ними сокровенными мыслями, задать свои вопросы.

         Поэтому воспитатели должны помочь родителям так организовать выходной день, чтобы он стал действительно праздничным, интересным для ребенка - обогащенным новыми впечатлениями.

         Все это может сделать природа с ее богатством растительного и животного мира, с ее прекрасными ландшафтами. Тишина леса, чистота воздуха окажут благоприятное воздействие и на ребенка и на родителей.

         В природе дети всегда имеют возможность увидеть что-либо интересное. На прогулке они получат заряд бодрости, а также массу незабываемых впечатлений на неделю.

В выходной день как можно раньше утром выезжайте с ребенком в парк или лес, когда воздух особенно чист, когда сверкающие глянцем листья еще не высохли от росы, когда особенно громко щебечут птицы.

Покажите ребенку этот солнечный день в природе. Он пахнет распускающимися тополями, лимонным запахом кленов и медовым запахом ив. Покажите пчел, вьющихся над золотыми пуховками цветов.

Солнечный, погожий

Выдался денек.

На тропинке каждой

Пляшет огонек.

Приучайте детей смотреть под ноги, на травянистых покров, на скромные цветы одуванчиков. Взгляните вместе с ними на душистую крапиву, на ее белоснежные цветки, отделанные «черным бархатом».

 Сядьте у самого берега и посмотрите, что делается на воде, какое оживление  (плывут пароходы, лодки, плещутся рыбки, летают птицы, жужжат и стрекочут насекомые). Посмотрите, чем заняты люди на реке, поговорите об этом с ребенком.

На берегу водоемов будьте внимательны!

Ни на минуту не оставляйте ребенка без присмотра!

В конце июня поезжайте с ребятами в лес за земляникой. Сначала полюбуйтесь земляничной поляной, усыпанной белыми цветочками с золотой серединкой, рубиновыми ягодами.

Не собирайте букетики из веток земляники с ягодами, так как на ветке, кроме красных, много еще и зеленых. Разъясните ребенку, что нет смысла выкапывать кустики земляники. Лучше найдите самую спелую и крупную ягоду, высушите ее соберите с нее семена и посейте. Закройте грядку прелыми листьями, хорошо поливайте. Через два года у вас дома будет своя земляника.

Когда будете рвать ягоды черники, то скажите ребенку, что каждому кустику 100-200 лет и что надо беречь их: не топтать и не вырывать с корнем. Учите рвать ягоды осторожно, чтобы не сломать тонких веток.

Август - самый грибной месяц. Необходимо научить ребенка правильно собирать грибы. Обратите внимание на разворошенную моховую подстилку под деревьями, на взрытую землю от вырванной с корнем травы. Расскажите, что нельзя разрушать грибницу, что грибы надо аккуратно срезать, тогда они вырастут и на следующий год.

Научите ребенка отличать ядовитые грибы от съедобных. Разъясните, для чего нужны ядовитые грибы, такие, как мухомор (мухоморами лечатся олени, а червивые грибы нужны птичкам, они достают из них личинки насекомых). Прочитайте детям стихотворение о грибах:

Средь хвойного бора,

Дремучего бора,

Нельзя не заметить

Меня, мухомора.

Большой, как тарелка,

Пятнист я и красен,

Лечу я оленей,

Для них я прекрасен.

А вот для детишек

Я очень опасен.

                                                                (Е. Трутнева.)

Попередження дитячого травматизму

З метою попередження дитячого травматизму під час літніх канікул адміністрація закладу звертається до батьків:

Пам’ятка для батьків

« Подаруйте дитині любов та піклування! ».

-          Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

-          Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

-          Коли дитина вередує, не намагайтеся в цей час доводити їй будь-що — це даремно. Сварка не має сенсу, а биття ще більше її нервує.

-          Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте.

-           Обійміть малюка, запев­ніть у своїй любові і намагайтеся відволікти дитину від капризу, що так рознервував її.

-           Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо під­креслено спокійно поставитися до подій, які лякають її.

-          Пам'ятайте, що основною причиною нервового розладу у ди­тини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка, яку дали цій події дорослі.

-          Будьте з дитиною наполегливі. Якщо сказали «ні», залишай­теся і далі послідовними в своїх вчинках.

-          Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження і обурен­ня, якщо їх здійснила б доросла людина.

-          Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

-          Уникайте сварок і конфліктів в родині при вашому малюку.

-          Коли дитина заспокоїться після капризування, поговоріть з нею ласкаво. Розкажіть, як вас засмутило, що вона так пово­дилась. Така розмова попередить виникнення почуття прови­ни у дитини, як це часто трапляється після бурхливих сплесків гніву.

«Емоційне спілкування - виховуємо дітей гуманними»

    Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.
    Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.
 Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

• Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.
• Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
• Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
• Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!
• Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

    Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.
    Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.
    "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"
    Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
    Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.

ПАМ'ЯТКА

ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Щоб уникнути випадків електротравматизму необхідно знати наступні правила безпеки і дотримуватись їх:

1.  Переносячи електроприлади, не торкатись будь-яких заземлених частин в помешканні (труб, батарей опалення) - це небезпечно для життя.

2.  Користуватись у вологих приміщеннях переносними лампами і електроприладами напругою не вище 25 В.

3.  Не заповнювати водою з водопровідного крану ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі, оскільки при одночасному дотику до увімкненого приладу і водопровідного крану людина може бути уражена електрострумом.

4.  Не замінювати електролампи без їх вимкнення, не витирати вологою ганчіркою електричні дроти, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, увімкнені в електромережу.

5.  Не виносити на подвір'я увімкнені електричні прилади, тому що у разі пошкодження ізоляції людина, яка стоїть на землі і торкається будь-якої металевої частини такого приладу може отримати електротравму.

6.  Не защемляти електропроводи дверима, віконними рамами, не закріплювати їх на цвяхах, не замальовувати і не забілювати, щоб уникнути пошкодження і передчасного висихання ізоляції електропроводів. Це призводить до пожеж, а при контакті з людьми до нещасних випадків.

7.  Не давати дітям бавитись із  штепсельними розетками - це смертельно небезпечно.

8.  Не підвішувати речі на проводи, вимикачі, розетки та електролічильники.

Потрібно знати, що побутові електроприлади (чайники, праски, електроплитки тощо), а також переносні світильники (торшери, настільні лампи) напругою 220 В, призначені для користування в приміщеннях з непровідними для електроструму підлогами. Використання з пошкодженою ізоляцією увімкнених в електромережу електроламп, електроприладів, телерадіоанаратури на відкритому повітрі може стати причиною електротравми, тому що ЗЕМЛЯ — ПРОВІДНИК ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ.

НЕСПРАВНОСТІ В ЕЛЕКТРОПРОВОДКАХ І ЕЛЕКТРИЧНИХ ПРИЛАДАХ МОЖЕ УСУНУТИ ЛИШЕ СПЕЦІАЛІСТ-ЕЛЕКТРИК.

Пытка едой.

 Нередко у детей которых кормят насильно наблюдается невроз и другие изменения поведения – они становятся не в меру упрямыми агрессивными или плаксивыми. Даже если явных тревожных симптомов не заметно, насилие не может пройти бесследно для психики ребенка и его взаимоотношений с родителями. Став старше, ребенок, скорее всего, простит маме и папе их чрезмерное рвение в вопросах питания. Но на подсознательном уровне он все равно будет помнить, что эти люди способны совершить насилие, не считаясь с его потребностями и чувствами. И по-настоящему близкие, доверительные отношения в такой семье простить будет очень тяжело. Пользы для здоровья от кормления через силу тоже никакой. Исследования показали, что дети, которых кормят насильно, впоследствии значительно чаще страдают нарушениями в работе желудочно-кишечного тракта и щитовидной железы, не говоря уже о страхах и неврозах.Если родители всегда решают за ребенка, когда ему нужно поесть, когда поспать, а когда потеплее одеться, не считаясь с его собственным мнением, у маленького человека плохо формируется способность осознавать и удовлетворять свои потребности. Даже став взрослым, он часто не может понять, чем хочет заниматься, чего ему не хватает для счастья. Способность к волевому регулированию своего поведения у таких людей тоже снижена.Вообще-то человеческий организм – это саморегулирующаяся система, которая способна хорошо приспосабливаться к самым разным условиям. Одна из таких приспособительных реакций – снижение аппетита во время болезни, при сильном стрессе, при резкой смене обстановки, климата и т.п. Заставлять ребенка есть в такие моменты – значит наносить вред его здоровью, мешать организму приспособиться к трудной ситуации.Получается, что и с психологической, и с медицинской точки зрения заставлять ребенка есть – вредно. Тогда почему же это так часть происходит? Что заставляет родителей идти против здравого смысла и научных рекомендаций?Причин несколько. Во-первых, очень живуч в нашем народе стереотип: «Сытость, упитанность – это здоровье». Особенно у людей старшего поколения, переживших войну, разруху, голод. Во-вторых, большую роль играет традиционное для  нашего уклада отношение к ребенку как к существу неразумному, не понимающему, что для него хорошо,  а что – плохо. Есть и другие моменты. Некоторые родители, подсознательно чувствуя, что не способны уделить своему ребенку достаточно внимания и ласки, невольно пытаются компенсировать это усиленной заботой о его питании. Властные, авторитарные родители воспринимают отказ от еды как одну из форм непослушания, нарушения дисциплины и порядка. Взрослые, которые считают важным поступать «как положено», «как должно», находятся под гнетом стереотипа: «Ребенок должен питаться». Им кажется, что в противном случае они плохо выполняют свои родительские обязанности.Тревожные родители все время переживают, что с их ребенком что-то не в порядке – он слишком худой, слишком слабый, слишком часто болеет, отстает в развитии и т.п. Стремясь как-то заглушить свою тревогу, они отчаянно пытаются создать иллюзию благополучия.Кто хочет отказаться от насильственного кормления, но не знает, с чего начать? Начать нужно с осознания причин. Затем нужно обсудить с ребенком его меню. Нет никакой необходимости заставлять его есть те блюда, которые вызывают отвращение. Любой продукт, даже самый полезный и питательный, можно заменить каким-нибудь другим. Среди полезных продуктов всегда можно найти вкусные, а среди вкусных – полезные. А еще чадолюбивым, тревожным родителям надо осознать, что их ребенок совершенно точно не умрет от голода, если они перестанут заставлять его есть. И, конечно, приняв такое решение нельзя от него отступать.Помогает упорядочить питание режим дня. Не захотел есть в завтрак – не надо. До обеда – никаких перекусов. Не захотел обедать – ждем ужина. И совсем не обязательно ребенок, проголодавшись, съест сразу два или три блюда. Возможно, это будет только одно яблоко. Значит, организму в данный момент больше не требуется.Еда должна быть удовольствием. Нет ничего страшного в том, если маленькому ребенку за столом читают книжку или рассказывают сказку. Это лучше, чем стоять рядом с ремнем в руках. К тому же маленькие дети, которым свойственна повышенная подвижность, иногда просто не способны долго на одном месте. Чтение или рассказ помогают им успокоиться и сосредоточиться.Ну а если вам все равно трудно поверить в то, что ребенок сможет насытиться без вашего «руководства», поговорите на эту тему с любой многодетной мамой. Скорее всего, она признается, что у нее едва хватает сил и времени, что-бы приготовить достаточное количество еды, а уж съедается все очень быстро и с удовольствием. Не потому, что ее дети какие-то другие. Просто маме некогда создавать из этого проблему.